Звідки взялося слово Україна?

Походження слова Україна
Можливо, одні з найбільш надуманих пояснень в Інтернеті це ”Звідки взялося слово Україна” та ”Походження слова Україна”. Кремлю не подобається запропонований варіант як неполіткоректний, а Києву він не сподобається як образливий. У відповідь на таку реакцію, ми можемо нагадати собі, що історія, яка хвалить, а не навчає, нічого не варта. В 1569 році Західна частина Київської Русі ввійшла до складу Речі Посполити як князівстово Руське [1]. Згодом, коли ця частина Русі попала під повну владу Польщі, її еліта була вражена в правах [2]. Представники еліти цих земель не могли обиратись в польський сейм. Всі привілеї знаті діяли тільки на території проживання і зникали за її межами. Отже, на відміну від шляхти (польского дворянства), така еліта тільки виконувала роль окупаційної адміністрації і поляки називали її «у крайова» (місцева) [3]. Це ключовий момент походження слова Україна [4]. Для посилання на джерела ми використаємо словник Google Translate, щоб ви могли легко перевірити ці докази. Слово «крайова» має широке тлумачення, тому переклад кореня на базовій мові Google (англійській) є професійним і найбільш точним: місцевий, домашній. (Клацніть по кожному зображенню щоб перевірити переклад.)

Повноваження української знаті визначались поляками як:

З часом це визначення повноважень почало застосовуватись до всієї території.

Пізніше злиття частин мови утворило власну назву цих земель Русі.

Як доказ цього походження, назва Україна з’являється у місці свого утворення та в цей же історичний період як неофіційна назва, але на офіційному документі. Це карта земель 1648 року, виготовлена Вільямом де Бопланом, французьким інженером працювавшим у Польщі з 1630 по 1647 рік [9]. Напис латинською ”Camporum Desertorum vulgo Ukraina” (”широко відомих як Україна”), свідчить про те, що назва Україна вже є поширеною, але не офіційною. Це звичайний шлях для назв які не проголошуються, а поступово утворються з прикметника.

Інші назви
Існують інші назви, в яких люди шукають “Звідки взялося слово Україна?“. В першу чергу це слова Малоросія та Великоросія. Ці назви вигадані династією Романових, як пререписування історії та підміна поняття Мала Русь і Велика Русь, які виникли у 13-му столітті. Датою офіційної появи назви Мала Русь вважається 20 жовтня 1335 року, коли князь Галицький та Волинський Юрій Другий Болеслав у грамоті до великого магістра Німецького ордена Дітріха, називав себе ”duxtotius Russi; Minoris” (”князь всія Малъія Русі”) [5]. Суть такої назви полягала у поділі епархій. Галицька метрополія, створена 1303 року, складалась з шести єпархій: галицької, перемишльської, володимиро-волинської, холмської, луцької та турівської (територія сучасної Білорусії). Всі ці землі входили до складу Галицько–Волинського князівства. Так на Русі з'явилося два митрополити і Русь, волею візантійського патріарха, формально розділилася на Малу та Велику. Мала – 6 єпархій. Велика – 19 єпархій. Великою Руссю називалися єпархії під владою київського митрополита [5]. Згодом метрополит київський переїхав з Києва, що занепав, в процвітаючий Володимир. В 1325 році київський патріарх переїзджає до Москви, що бурхливо розвивалась за рахунок поборів [10], а Київ тільки формально залишався духовною столицею. Це видно з титула яким величали метрополита, який вже сидів у Москві: “Метрополітъ Кіевскій, Малой і Усія Русі“, де “Малой“ відносилось до Галицько–Волинського князівства. Всі інші використання цього імені не мають історичного грунту і спростовані сучасними генетичними дослідженнями етнічних груп. Кордон Малої Русі (Галицько-Волинської єпархії) та Великої Русі (Київської єпархії) не вказує на етнічні зміни. Як бачимо, вигадані імперською пропогандою слова Малоросія та Великоросія так спотворили своє первісне значення, що їх вживання вносить плутанину.

Інші назви

Існують інші назви, в яких люди шукають “Звідки взялося слово Україна?“. В першу чергу це слова Малоросія та Великоросія. Ці назви вигадані династією Романових, як пререписування історії та підміна поняття Мала Русь і Велика Русь, які виникли у 13-му столітті.
   Датою офіційної появи назви Мала Русь вважається 20 жовтня 1335 року, коли князь Галицький та Волинський Юрій Другий Болеслав у грамоті до великого магістра Німецького ордена Дітріха, називав себе ”duxtotius Russi; Minoris” (”князь всія Малъія Русі”) [5].
   Суть такої назви полягала у поділі епархій. Галицька метрополія, створена 1303 року, складалась з шести єпархій: галицької, перемишльської, володимиро-волинської, холмської, луцької та турівської (територія сучасної Білорусії). Всі ці землі входили до складу Галицько–Волинського князівства. Так на Русі з'явилося два митрополити і Русь, волею візантійського патріарха, формально розділилася на Малу та Велику. Мала – 6 єпархій. Велика – 19 єпархій. Великою Руссю називалися єпархії під владою київського митрополита [5].
   Згодом метрополит київський переїхав з Києва, що занепав, в процвітаючий Володимир. В 1325 році київський патріарх переїзджає до Москви, що бурхливо розвивалась за рахунок поборів [10], а Київ тільки формально залишався духовною столицею. Це видно з титула яким величали метрополита, який вже сидів у Москві: “Метрополітъ Кіевскій, Малой і Усія Русі“, де “Малой“ відносилось до Галицько–Волинського князівства. Всі інші використання цього імені не мають історичного грунту і спростовані сучасними генетичними дослідженнями етнічних груп. Кордон Малої Русі (Галицько-Волинської єпархії) та Великої Русі (Київської єпархії) не вказує на етнічні зміни.

Як бачимо, вигадані імперською пропогандою слова Малоросія та Великоросія так спотворили своє первісне значення, що їх вживання вносить плутанину.

Інші тлумачення того “Звідки взялося слово Україна?“
Найбільш солодка московському вуху версія появи назви Україна це слово “окраїна“. Цим тлумаченням настільки довго “пригощали“ цивілізований світ, що він потребує реабілітації, яку застосовують після тоталітарної релігійної секти. Не останнім є вплив нейро-лінгвістичного зомбування співзвучністю “Україна-окраїна“. Хибність цеї версії така, що не потребує ніяких додаткових джерел для її спростування. У попередньому розділі було звернення до історії Галицько–Волинського князівства, до якого входило місто Перемишль [5]. Тепер це територія Польщі, а місто називається Przemyśl. Ці землі імперія подарувала Польщі. Відстань від Києва до Перемишля це території двох середніх за розміром європейських держав. При цьому ті віддалені регіони не називають окраїною, а настирливо ліплять цю назву до центральної України. Може прихильники цеї версію покладаються на інші історичні періоди? Якщо використання назви Україна, отримало найбільшого поширення за часів династії Романових, то варто розгянути географію цього періоду. Польща входить до складу Російської Імперії. Західна окраїна імперії лежить десь далеко за річкою Вісла [7]. Це така відстань від Києва, що ця версія стає нісенитницею. На відміну від версії “співзвучників“ (окраїна), сучасні версії від релігійних літописів цікавіші, бо мають історичний документ як предмет дискусії. Слово “украйни“ знайдено в Пересопницькому Євангелію 1556 року. До цього теж знаходили рукописи тих віків з подібними словами схожими на слово Україна. У них є три загальні вади в нехтуванні наступним: Слово не вписується в суть висловлюваної думки. Так, в Євангелії 1556 року мова йде про околиці (окраїни) Єрусалиму. При чому тут Україна? Слов'янські мови використовують слово край або країна як у жіночому так і чоловічому роді у значеннях: країна, околиця, край, регіон, місцевість. Рукописи тих часів часто мають злиття прийменникі та/або сполучників з іменником. Так, в Іпатіївському літописі перед словом “оукрайна“ шановні дослідники не звернули увагу на слово “онемже“ = о нем же (про нього ж). Це могло б підказати, що слова треба поділити по частинам мови перед їх тлумаченням. Інші подробиці такого спростування можна знайти в приведених джерелах [8].

Інші тлумачення того
“Звідки взялося слово Україна?“

Найбільш солодка московському вуху версія появи назви Україна це слово “окраїна“. Цим тлумаченням настільки довго “пригощали“ цивілізований світ, що він потребує реабілітації, яку застосовують після тоталітарної релігійної секти. Не останнім є вплив нейро-лінгвістичного зомбування співзвучністю “Україна-окраїна“.
Хибність цеї версії така, що не потребує ніяких додаткових джерел для її спростування. У попередньому розділі було звернення до історії Галицько–Волинського князівства, до якого входило місто Перемишль [5]. Тепер це територія Польщі, а місто називається Przemyśl. Ці землі імперія подарувала Польщі. Відстань від Києва до Перемишля це території двох середніх за розміром європейських держав. При цьому ті віддалені регіони не називають окраїною, а настирливо ліплять цю назву до центральної України. Може прихильники цеї версію покладаються на інші історичні періоди?
Якщо використання назви Україна, отримало найбільшого поширення за часів династії Романових, то варто розгянути географію цього періоду. Польща входить до складу Російської Імперії. Західна окраїна імперії лежить десь далеко за річкою Вісла [7]. Це така відстань від Києва, що ця версія стає нісенитницею.

На відміну від версії “співзвучників“ (окраїна), сучасні версії від релігійних літописів цікавіші, бо мають історичний документ як предмет дискусії. Слово “украйни“ знайдено в Пересопницькому Євангелію 1556 року. До цього теж знаходили рукописи тих віків з подібними словами схожими на слово Україна. У них є три загальні вади в нехтуванні наступним:

Слово не вписується в суть висловлюваної думки. Так, в Євангелії 1556 року мова йде про околиці (окраїни) Єрусалиму. При чому тут Україна?

Слов'янські мови використовують слово край або країна як у жіночому так і чоловічому роді у значеннях: країна, околиця, край, регіон, місцевість.

Рукописи тих часів часто мають злиття прийменникі та/або сполучників з іменником. Так, в Іпатіївському літописі перед словом “оукрайна“ шановні дослідники не звернули увагу на слово “онемже“ = о нем же (про нього ж). Це могло б підказати, що слова треба поділити по частинам мови перед їх тлумаченням.

Інші подробиці такого спростування можна знайти в приведених джерелах [8].

Неприйнятне пояснення назви України Висновки
Не зважаючи на легкість з якою руйнуються спростовані тут версії походження слова Україна, запропонована версія є неприйнятною. Що в ній не так? Вона руйнує поширений стереотип що Москва це Велика Русь, а Україна це невеликий придаток з поселенцями (украми) на околиці імперії. Якщо, слово Україна це тільки інша назва Великої Русі змінена поляками, то ті хто сьогодні називає виключно себе “русские“ та “великороссы“ використовують чуже ім'я. Це твердження може виглядати занадто радикальним, бо у сьогоднішній інформаційній війні перемагає кількість, а не якість. Давайте пошукаємо якісну підтримку цеї думки. Це має бути незалежна сторона, не Україна чи Росія, та науковий підхід (науково рецензовані роботи) з опорою на незалежні історичні джерела. Такі роботи є, але це книги (вчені люди старомодні), а не популярні веб сайти.
	Одна з них це наукова робота Фейти Хілліс “Діти Русі: Правобережна Україна та винахід російської нації“ (2013 ISBN: 9780801469268). Ця книга вказується першою для студентів англомовних університетів [6]. Те що виглядає неприйнятним для зомбованого слов'янського світу, вже давно досліджено, доведено і викладено у доступній для підручника формі. Отже, розглядаєме тут походження слова Україна, не єдине у своєму радикалізмі і має право на неупереджений розгляд. На відміну від інших, ця версія не тільки забеспечена розгорнутою логікою словотворення, але й трьома шляхами підтвердження: Наявність друкованих словників польської мови у різних країнах та роках публікації [3]~[4]. (Посилання на Інтернет словник зроблено тільки для зручності швидкої перевірки). Відповідні до значення слова історичні події згадані у різних незалежних джерелах [1]~[2]. Час появи слова у широкрому вжитку у різних незалежних джерелах, найпершим з яких вважається карта 1648 року (заголовок на малюноку знизу) [9].

Цитування та посилання

[1]	Джерело:	Україна - Литовське та Польське правління. Британіка (англійською)
[2]	Джерело:	Війна в Україні - Україна перед Першою світовою війною. Університет Коннектикуту 1921 рік (англійською).
*	Дзеркало:	Україна під управління Речі Посполити Університет Коннектикуту 1921 рік (англійською).
[3]	Джерело:	Polski słownik objaśniający. Польський тлумачний словник (польський)
[4]	Джерело:	Odkryć pochodzenie nazwisk. Поясння походження прізвищ (старожитні слова, польський)
[5]	Джерело:	Походження поняття Малоросія. Дмитро Шарко, 2019 (Російською).
*	Дзеркало:	Походження назви Мала (Малоросія) та Велика Русь Дмитро Шарко, 2019 (Російською).
[6]	Джерело:	Діти Русі: Правобережна Україна та винахід російської нації. Фейт Хілліс 2013 (англійською). ISBN: 9780801469268
[7]	Джерело:	Етнографічна карта Російської Імперії по Рітіху та Венюкову Санкт-Петербург: Ільїн, 1862 рік
*	Дзеркало:	Етнографічна карта Російської Імперії по Рітіху та Венюкову Санкт-Петербург: Ільїн, 1862 рік
[8]	Джерело:	Слово і назва Україна: від Київського літопису до Богдана Хмельницького Данило Стаценко, Історична Правда 2021
*	Дзеркало:	Слово і назва Україна: від Київського літопису до Богдана Хмельницького Данило Стаценко, Історична Правда 2021
[9]	Джерело:	Загальний план степової рівнини, широко відомої як Україна: з прилеглими провінціями 1648, Вільям Ле Вассер де Боплан (орієнтована північчю до низу)
*	Дзеркало:	Карта України 1648 року, Вільям де Боплан (орієнтована північчю до низу), бібліотека конгресу США
[10]	Джерело:	Як московські князі заробляли на зборі податі для Золотої Орди (російська) Олександр Костюхін “Вічовий Дзвін“ 2017, Росія
*	Дзеркало:	Як московські князі заробляли на зборі податі для Золотої Орди (українська, переклад з російської) Олександр Костюхін “Вічовий Дзвін“ 2017, Росія
*Дзеркало: Дзеркало це архів який містить той самий документ, що й джерело на час публікації зі збереженням всіх атрибутів право-володіння. Під час інформаційної війни деякі документи можуть зникнути з публічного доступу Інтернету. Саме тому найважливіші документи скопійовано в архів дзеркала.

Володимир Рачинський, Мережева Студія Скіф 2019-2024