Українська самобутність як спадщина Русі

   

Корені української самобутності
   Звичайно, щоб висвітлити українську самобутність недостатньо просто показати сучасних людей. Вони повинні продемонструвати народні костюми, зачіски та інші традиційні елементи культури. Це дає змогу порівняти збережену ними спадщину з пам’ятками культури їх предків.
   Найбільш насиченою в зображенні прадавніх русинів є картина Генріха Семирадского (1833р) “Поховання знатного руса“. Деякі західні джерела називають цю картину “Поховання скіфського князя“ [1].
Тут зображені люди різних верст, від бідняків до князів, включаючи вояків. Зображення одягу характерне багатьом регіонам Русі.
Одяг молодиць має ознаки орнаментів Русі які ще збереглися в Україні.
Вишиванка жінки старшого віку ще більше схожа на українські вишиванки. Крім того, її голова покрита хусткою у теплу погоду що може свідчити що вона одружена.
Кобзар (гусляр) вже має досконалу кобзу з пустотілим кузовом. (Клацніть по фото щоб порівняти з сучасним українським кобзарем).
   На цій картині чітко проглядають корені української самобутності. Отже, українська самобутність як спадщина Русі - це не вигадка українських патріотів.

Чи виглядають українці як люди прадавньої Русі?
Оскільки жіночий одяг багатший на прикраси, то він найбільше вирізняє характерність національного одягу, де корені української самобутності виражені найкраще. Наступні три фото не мають підпису про етнічну приналежність, щоб шановний читач спробував вгадати де представлено український, а де російський національний одяг. Це необхідно щоб уникнути враження що твердження цього розділу вам нав'язані, а не є логічним висновком з того що ви бачите.
(Якщо ви не знавець національного одягу то просто пошукайте схоже на картині про стародавніх Русів у першому розділі цієї сторінки ”Корені української самобутності”).
   Натисніть наступну кнопку щоб перевірити чи правильно ви визначили етнічну приналежність одягу

   Український жіночий костюм схожий на костюм молодиці з картини про древніх Русів, наведеної на початку. Народний жіночий костюм може відрізнятись по регіону та віку.

За старожитнім українським звичаєм заміжня жінка не повинна покидати свою оселю без покритої голови. Це також видно на зображенні одруженої жінки як тут, так і на картині про древніх Русів на початку розділу.
Сучасний кобзар
14 лютого 2015 року,
“Палац Кіно“
Тернопіль, Україна
(Клацніть для збільшення).

Незручна тема: Звідки походять українці?
   В новітній історії України збереглись характерні риси древньої Руси, які сьогодні притаманні тільки одному етносу. Характерні вуса та “оселедець“ на голові воїна.
Роман Свідерський,
31 рік, м. Київ, 2011.
Роман належить до тих вояків які приділяють особливу увагу слідуванню прадавніх традицій України Руси.
(Статут сучасної української армії не забороняє таких зачісок.)
   Така зачіска в Україні зветься “оселедець“. Вона також відома як “хохол“ і часто викоистовується щоб означити українське походження. Це слово можна зустріти в багатьох літературних творах: Лермонтов “Герой нашого часу“, Булгаков “Біла гвардія“, Тургенєв “Батьки та діти“, Шолохов “Піднята цілина“, Т.Шевченка “Прогулянка із задоволенням та не без моралі“, Чехов “Записні книжки“ та інших [3].
   В словнику Даля також вказане похідне слово “хохоль“ (Сучасна російська вимова “хахаль“) [4].
На портреті зліва зображений князь Святослав Ігорович Хоробрий з династії Рюриковичів. Це зображення відтворене по біометричним даним зібраним з ріних джерел. Завдяки легендарній біографії, князь Святослав Ігорович, відображений в різних незалежних джерелах.







Наступне фото знизу надає змогу оцінити точність образу на портреті. Пам'ятник Князю Святославу Ігоровичу Хороброму створено скульптором Кликовим В.М. [2].
На портреті зліва зображений той же князь Святослав Ігорович Хоробрий, але у образі яким його хотіла показати династія Романових. Ця династія створила галерею портретів княжого роду де майже всі образи Рюриковичів мають карикатурний вигляд [8].
   Такі портрети очищені від характерних рис самобутності Київської Русі. На них ви не знайдете жодної ознаки етнічної самобутності які збереглись в Україні. Поряд з забороною української мови [5]~[10] це ще один напрямок у знищення історичної пам’яті [9].

Тут найбільш очевидна різниця понять руський і російський.
Історична наука не дозволяє називати князя Святослава українським полководцем. Більш всього це дратує Москву, яка називає це історичним шахрайством оскільки на той час України ще не існувало.
   Що ж, давайте перевіримо чи це суворе правило застосовується до всіх народів. Використовуючи мову звинувачувача (російську), шукаємо довідку на Джона Уінтропа (John Winthrop). Знаходимо: “амерканський державний діяч, губернатор Масачусетскої колонії, помер у 1649 році“. Зачекайте, це ж за 127 років до Декларації Незалежності (1776 рік). Як він міг бути американським державним діячем, коли ще не було ніякої Америки. Чим українці прогнівили історичну науку, що для них існують окремі особливо суворі правила?

Висновки
   Українська самобутність, подібно невмирущому бур’яну, проростає після нещадного нищення, гоніння та приниження. Українцям вдалося зберегти самобутні риси які сягають у давнину скіфських племен.
Звісно, що українці одягають національний одяг в дні свят або фестивалів, але і повсягденному житті їх самобутність можна помітити у сучасних стилях одягу [7]. На фото зліва можна побачити сучасну вишиванку буднього дня.
(Клацніть по фото для збільшення)
   За всі роки, які імперія потратила на боротьбу з українською самобутністю, вона не тільни не зникла, але й почала проростати на відторгнутих від України землях [6].
   Згадка вишиванки найчастіше пов'язана з Україною, особливо в Росії, де навіть це слово вважається запозиченим з української мови. Це сумна помилка, тому що вишиванка на Заході Росії була не просто забута - вона була заборонена.
   Німецьке походження Романових та їх ненависть до Рюриковичів спонукало брутальне нищення російської народної культури. Петро 1-й почав переодягати еліту в німецьку одежину, а Петро 3-й (скинутий з престолу своєю дружиною) добрався до простого люду. Були заборонені вишиванки та цегейкові шапки. Заміть цього жінки мали носити плаття на німецький манер і не вплітати нічого в коси. Чоловікам наказувалось носити картузи німецького покрою замість цегейкових шапок і жикети. Для правителів культура Русі незнайома і дика. В цьому нема несподіванки, якщо розглянути їх справжні імена. Наприклад, Катерина 2-га, народилася в місті Штетін (Прусія) як Софія-Августа-Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурзька (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg). Вона прийшла до влади скинувши з престолу свого чоловіка, Петра 3-го, який був вбитий через тиждень за її наказом 17 липня 1762 року.
   Сьогодні орнамент руських вишиванок Росії вдалося відтворити по картинах та музейних зразках. Наступне фото показує приклад сучасного виробництва руських вишиванок Росії, котрі різняться не більше ніж вишиванки регіонів України.
Тут також очевидна різниця понять руський і російський.

ПРИМІТКИ:    Звичаї поховання вельмож пізнього скіфського періоду були вивчені з археологічних розкопок. Поховання відбувалось у човні або кам'яному кораблі, де померлому приносилось подарунки та жертвопринесення відповідно з його земним статусом та родом занять. Після кремації на залишках споруджувався пагорб з каміння, який покривався землею та дерном. Отриманий курган вважався житлом померлого чи загиблого.
   Сліди жертвопринесення створили міф, що це звичайне, подібно до храмової гори у Єрусалимі, жертвопринесення. Останні розкопки нерозграбованого кургану довели що залишки людей навколо похованої особи це слуги близького оточення, яких вбивали і клали навколо господаря.
   Німецькі вчені, які приймали участь у розкопках, повідали що це притаманно древнім німецьким племенам та вікінгам. Таким засобом унеможливлювалось отруєння господаря зрадниками з числа слуг близького оточення. Такі слуги знали що їх життя не довше за життя їх господаря.
   Використаю нагоду виказати повагу німецькій акуратності. Німецькі вчені визначили вік вуздечки коня з скіфської могили. Вони довели що першими людьми які осідлали коня були скіфи, що мешкали на території України, а не китайці.






Цитування та посилання

[1] Джерело:Художник Генріх Семирадський (1843 – 1902). Співець античного світу. (російською)
[2] Джерело:Святославу Ігоровичу, пам’ятник в с. Холки Білгородської області (російською)
*Дзеркало:Святославу Ігоровичу, пам’ятникв с. Холки Білгородської області (російською)
[3] Джерело:Слово ”хохол”, wiktionary.org 2024 (російською)
*Дзеркало:Слово ”хохол” в літературі, wiktionary.org 2024 (російською)
[4] Джерело:Xохоль, Тлумачний словник російської мови В.І. Даля (російською)
*Дзеркало:Слово ”хохоль”, Тлумачний словник російської мови В.І. Даля (російською)
[5] Джерело:Путівник з історії утисків української мови, Олена Сірук 2022
*Дзеркало:Путівник з історії утисків української мови,Олена Сірук 2022
[6] Джерело:Білгород - столиця Радянської України , Геннадій Єфіменко, 2017 “Цей день в історії“ (українська)
*Дзеркало:Білгород - столиця Радянської України, Геннадій Єфіменко 2017 (українська)
[7] Джерело:Жіночі українські національні костюми, Товари та послуги
[8] Джерело:Князь Святослав Ігорович, ”Російська історія у портреті” (російською)
*Дзеркало:Князь Святослав Ігорович, ”Російська історія у портреті” (російською)
[9] Джерело:Романові та фальсифікація російської історії, MK-Cinema. Альтернативна версія історії
*Дзеркало:Романові та фальсифікація російської історії, MK-Cinema. Альтернативна версія історії
[10] Джерело:Українська мова, Бібліотека Іллінойського університету, (англійською) 2019 рік
[11] Джерело:Мордовський фон, Саранський (Ульяновський) фестиваль
*Дзеркало:Мордовський фон, Саранський (Ульяновський) фестиваль
*Дзеркало: Дзеркало це архів який містить той самий документ, що й джерело на час публікації зі збереженням всіх атрибутів право-володіння. Під час інформаційної війни деякі документи можуть зникнути з публічного доступу Інтернету. Саме тому найважливіші документи скопійовано в архів дзеркала.


Володимир Рачинський, Мережева Студія Скіф 2019-2024